ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ

Про коронавірус
Як захиститися від коронавірусу

1547- номер телефону Урядової гарячої лінії з попередження домашнього насильства

Інформація щодо номерів телефонів «гарячих ліній», що надають інформаційну та консультативну допомогу з питань булінгу, торгівлі людьми, домашнього насильства та насильства за ознакою статі.
Усі «гарячі лінії» працюють анонімно, безкоштовно:

УВАГА!

Національна Дитяча «гаряча лінія» — для дітей та про дітей. Це означає, що «гаряча лінія» приймає дзвінки від дітей та від дорослих, чиї запити стосуються дітей. Дитяча «гаряча лінія» функціонує за безкоштовним номером0-800-500-225(безкоштовний з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій території України) та короткий номер116 111(безкоштовно).

Лінія є абсолютно безкоштовною, анонімною та конфіденційною.

На Національній дитячій «гарячій лінії консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи соціальні працівники та соціальні педагоги. Коло питань, з яких надаються консультації, досить широке і було сформовано на основі отримуваних запитів від абонентів.

Основні теми,з яких консультують на Національній дитячій «гарячій лінії», — насильство над дітьми та жорстоке поводження з ними у сім’ї та з боку оточення, психологічні проблеми, негаразди у стосунках з дорослими та однолітками, майнові права дітей, питання встановлення опіки, а також булінг і безпека в Інтернеті.

Дитяча «гаряча лінія» працює
по будням з 12 до 20 години та в суботу з 12 до 16 години.

http://la-strada.org.ua/

Ø Національна «гаряча лінія»
з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації
0800500-335 (зі стаціонарного телефону),
116123 (з мобільного телефону).

Ø Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультуванню мігрантів
0800505-501 (зі стаціонарного телефону),
527 (з мобільного телефону).

Перелік організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства

Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

• До територіального органу поліції або за телефоном 102.

Уповноважена особа Красноградського відділу поліції – Редька Юлія Юріївна тел. 050 175 10 50

• До центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоці.
• До управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.

Координатор у Красноградському районі – Кирилюк В.С.
тел. 099 015 0368/7 38 02

Уповноважена особа Красноградського управління праці та соціального захисту населення – Дробот Олена Вікторівна тел. 7 38 02

• До соціального педагога Красноградського багатопрофільного ліцею

Філюти Тетяни Олексіївни, тел.057-44-7-15-00

• До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
• До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
• До близької людини.
• На телефони «Гарячих ліній».

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба: (044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши зa номером 0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

- інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;

- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- правові консультації;

- зв 'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв 'язку.

Служби підтримки постраждалих осіб:

1) центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

2) притулки для дітей;

3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

5) центри соціально-психологічної допомоги;

6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.